Велопокатушка на Кам'янку

Велопокатушка на Кам'янку Велопокатушка на Кам'янку

Три місяці тому написала, що хочу приїхати на Кам'яну Могилу велосипедом. Так от, не пройшло і трьох місяців, як я здійснила своє бажання. Ми вже придбали заднє велокрісло для Ріми, дочекалися осені (влітку тут можна їздити велосипедом тільки з дев'ятої години вечора до сьомої години ранку :) - ну це так - на мій погляд), а ще на території заповідника планувалося провести тематичне свято «День степу».

"Дня степу", правда, ми не дочекалися, бо треба було їхати додому класти Ріму спати. (Вона не хотіла їхати додому, але я їй сказала, що не знаю, як її тут покласти спати, ми навіть каремат не взяли. Ріма запропонувала поїхати додому за карематом:).) Але я встигла пофотографувати (тут завжди можна знайти якісь нові ракурси), піднятися, нарешті, на пагорб до кам'яної баби і три рази прогулятися з Рімою "на камні", як вона це назвала. 

Кам'яна Могила

Вид на Кам'яну Могилу з пагорба, де встановлена кам'яна баба.

Кам'яна Могила

Як же без макро?

Кам'яна Могила

Безкрайній український степ.

Кам'яна Могила

Трохи каміння...

Підйом по східному схилу (від р.Молочна) - найбільше придатний для малюків. З цього боку можна підійматися навіть із грудничками.

Кам'яна Могила

Піщаник.

Кам'яна Могила

На верху можна знайти багато місця для медитацій і йоги. Я тут ще не практикувала, бо кожного разу, як сюди приїжджаю, дуже вже спекотно.

Кам'яна Могила

А цього разу також було дуже багато дітей (школярів, декілька автобусів - можливо їх привезли на свято). Вони там бігали, як таргани :) - вилазили з усіх щілин.

Кам'яна Могила

Але, завдяки їм, ми побачили одну з печер. Залізли також туди, бо там не жарко. Та довго не просиділи, бо Ріма вирішила піднятися... а я якось і не додумалася взяти з собою шоломи... Так що тепер вона знає, що в печеру треба ходити в касці :)

Кам'яна Могила

share this item
facebook googleplus linkedin rss twitter youtube
Схожі матеріали (за тегом)
Також у цій категорії: « Оса Коли сонце спати лягає »