Табір Тиса. Буштино

Багато років я вже не приїжала у своє рідне Буштино. Та війна, яку росія поширила на всю територію нашої України, змусила нас стати переселенцями. Звичайно, не в таких умовах я хотіла показувати своїй дитині мою Батьківщину, але маємо, що маємо. А, оскільки проектування зараз не на часі, то хоча б помандруємо трохи моїми рідними місцями.

Сьогодні хочу показати колишній табір "Тиса".

Коли я була малою, "Тиса" була дуже крутим лікувально-оздоровчим комплексом. Влітку це був дитячий табір, потрапити до якого нам, буштинцям, було дуже складно, адже сюди приїжали діти з усієї України, а також із сусідніх Чехії, Угорщини, Словакії, також з Прибалтики.

Територія табору знаходиться в районі, де р.Теребля впадає в р.Тису. Дуже мальовничі місця, де ми любили гуляти, весною збирати котики, а влітку збирати ожину.

Майже 7 га "Тиси" знаходиться на землях рекреаційного призначення. На території росте близько 130 видів рослин. Також є 3 свердловини, 2 з яких з мінеральною водою. Поруч також був звіринець з майже усіма Карпатськими звірами - за мого дитинства це був єдиний звіринець у Закарпатській області. Але звіринець, нажаль, занепав ще коли я навчалася у старших класах.

Весь оздоровчо-профілактичний комплекс обслуговували біля 80-ти працівників. Щодо кількості відпочиваючих, то я знайшла дві цифри - 1000 чол. і 5000 чол. (якщо я не помиляюся - то 1000 чол. - це одна зміна).

А тепер фото колишнього табору - те, на що перетворилася перлина дитячого карпатського відпочинку.

Так, нажаль, зараз виглядає табір з боку навколишніх полів.

А далі зайдемо на територію табору з парку. Колись там були ворота, тепер же тільки залишки паркану. Відразу видно, як виросли дерева і ялинки (у степовій зоні Мелітополя я відвикла бачити дерева такої висоти), а також, що вся територія повністю заросла чагарниками.

Праворуч одразу побачили статую піонера (за статуєю видно залишки амфітеатру, я навіть одного разу там виступала у складі нашого дитячого шкільного колективу).

Ще одна статуя піонерки недалеко від в'їзду на територію табору.

А це безпосередньо в'їзд. Будиночок охорони і залишки воріт. Я так розумію, що територія вже давно не охороняється.

Далі вже йдемо дорогою до основного корпусу. Чесно кажучи, дуже моторошно бачити все навкруги. Самому тут було б страшно гуляти. Видно, що вже давно тут немає ні бордюрів, ні клумб, ні доріжок :(.

Від головного 5-поверхового корпусу залишилися тільки стіни - все що було з дерева (огорожі балконів, віконні і дверні рами), все розкрадено. Навколо купи сміття. На стінах різні написи. В середину, якщо чесно, заходити страшно.

Все по-троху розвалюється :(.

В інтереті я знайшла інформацію, що в останнє цей комплекс працював у 1999 році. Потім його передавали в оренду декілька разів. Але орендодавці нічого там з того часу не робили. Дуже дивно, адже тут все було готово - споруди, їдальня, відкритий басейн довжиною 25 м, спортивні майданчики. Було б достатньо зробити капремонт, але ж ні - таку гарну територію просто покинули.

Все настільки заросло, що з усіх доріжок залишився основний проїзд, по якому можна пройти до другого корпусу

Якщо не знати, що він там був, можна і не помітити.

Так зараз виглядає другий 3-поверховий корпус.

В заростях навпроти головного корпусу було видно залишки ще однієї будівлі, але якость моторошно було туди пробиратися. Також там колись були окремі фінські будиночки, але, оскільки вони були дерев'яні, то, скоріше за все, від них нічого не залишилося.

А ось, якщо повернути в протилежний бік від 3-поверхового корпусу, можна потрапити в колишню спортивну частину табору. Від паркану і воріт залишилися тільки стовпчики, а далі видно статую піонера-спортсмена.

Далі по дорозі знаходиться колишній спортивний майданчик.

А поруч із спортивним майданчиком серед заростів чисто інтуітивно можна знайти те, що колись було басейном.

Повертаючись до входу в табір з боку парку, ось ще декілька фото літнього амфітеатру. Те, що на перший погляд може здатися старовинним кладовищем, всього-навсього є бетонними опорами глядацьких лавок, сидіння в яких були дерев'яними і через це свого часу були розібрані місцевими жителями для опалення.

А природа по-тихеньку бере своє і тепер саме вона є головною актрисою цього колись дуже гарного амфітеатру.

share this item
facebook googleplus linkedin rss twitter youtube
Схожі матеріали (за тегом)