Багато років я вже не приїжала у своє рідне Буштино. Та війна, яку _росія поширила на всю територію нашої України, змусила нас стати переселенцями. Звичайно, не в таких умовах я хотіла показувати своїй дитині мою Батьківщину, але маємо, що маємо. А, оскільки проектування зараз не на часі, то хоча б помандруємо трохи моїми рідними місцями.

Люблю море, але не люблю курортні містечка. Люблю природну тишу і чистий шум моря без попси, людей.

Саме таке місце я знайшла на околицях Приморського Посаду - це курортне містечко на березі Азовського моря у Запорізькій області. Мені дуже подобається приїжджати сюди гуляти або скандинавити.

На околиці с.Зарічне (Мелітопольський район, Запорізької області) в долині р.Юшанли знаходиться парк "Еліта". Він був заснований у 1880-х роках землевласником Генріхом Реймером. Потім перейшов у власність Генріха Классена. Поруч з парком знаходилася садиба барона Классена. Рослини для парку привозили із Бердянського лісництва, а також із закордону. У парку був штучний ставок з човниковою станцією.

Відкрила для себе цікаве місце - старий двоарковий міст прямо серед поля. Знаходиться поблизу села Федорівка, що розташована трохи північніше міста Мелітополь, Запорізька область.

Коли маєш щире бажання, весь всесвіт повертається до тебе і допомагає його здійснити. 

Одного спекотного літнього дня директор сказам мені, що, зазвичай, у кінці серпня вся фірма йде у відпустку. Отже, я почала придумувати, як так гарно провести ці серпневі дні - поїхати в Карпати чи печери Західної України, чи, може з велосипедом кудись поїхати? І поки я все обмірковувала, мені подзвонив Коля Алєксєєв і запропонував поїхати з ними в печери (вони - це спелеологи і інстуктори Мелітопольського центру туризму та їх учні).

Три місяці тому написала, що хочу приїхати на Кам'яну Могилу велосипедом. Так от, не пройшло і трьох місяців, як я здійснила своє бажання. Ми вже придбали заднє велокрісло для Ріми, дочекалися осені (влітку тут можна їздити велосипедом тільки з дев'ятої години вечора до сьомої години ранку :) - ну це так - на мій погляд), а ще на території заповідника планувалося провести тематичне свято «День степу».

Кам'яна Могила - це таке місце, куди хочеш приїжджати і приїжджати. І кожен раз можна побачити і сфотографувати щось нове. Саме головне, щоб погода була не спекотною, бо це степ - просторий український степ, і не мокрою.

Сьогодні з дітьми замість моря вирішили поїхати саме сюди. Віталік любить полазити по каменям, я - пофотографувати, а Ріма взагалі любить кудись їздити.

Не дивлячись на бурю, що налетіла на Мелітополь у п'ятницю ввечері, в суботу вранці ми поїхали на море. Збиралися в Кирилівку, але так сталося, що поїхали в Приморський Посад, або, як називають в народі - Примпосад.

Прохолодна погода дуже радувала - ну не люблю я жаритися на сонці. А погуляти на природі - це вже інше!

Перше, що я побачила, під'їжаючи до баз відпочинку, це вітрова електростанція, тому ми відразу пішли дивитися на вітрогенератори.

Є така фішка зараз у facebook - згадати, що було рік тому (2 чи більше). Так от...

Рівно три роки назад я була в одному з моїх самих улюблених місць на землі - плато Карабі. Одне з небагатьох місць, де можна почути змахи крил птахів, які пролітають над тобою.

Їздила разом з Мелітопольським спелеоклубом Каскад.